Архів рубрики 'Історія'

Історія вищої освіти в Україні

Історія освіти в Україні тісно пов’язана зі всією історієйукраїнського народу. Багатовікове існування в стані роздробленості, під гнітом монголо-татарських орд, польських, литовських і угорських феодаловоказало сильний вплив на розвиток освіти.

В 2-ій половині XVI століття відбулися зміни в державно-адміністративному положенні значної частини українських земель.
Скориставшись ослабленням Великого князівства Литовського, такого, що приймав з
1558 р. участь в багаторічній війні з Росією, правлячі круги Польщі взялікурс на захоплення всіх українських земель. Весною 1569 р. до складу Польськогокорольовства були включені Волинське, Підляське, Київське, Брацлавськоєвоєводства. Згідно Люблінської унії 1569 р. Польське королівство і Велікоєкняжество Литовське об’єдналися в одну державу - Річ Посполиту.
Остання продовжила війну з Росією, що підсилювало незадоволеність широкихнародних мас, зокрема Білорусії і України, що тяжіли до Росії.

З метою зміцнення своїх суспільно-політичних і економічеськіхпозіций, українські феодали переходили в католицтво і сполячувалися.
Одночасно польські власті, за участю українських магнатів, усиленнопроводілі полонізацію, насаджували католицизм. Частина вищого православногодуховенства відповідно до Брестської унії 1596 р. провозгласилаоб’едіненіє Православної Церкви на території Мови Посполитою (у нєєвходіла велика частина України і Білорусії) з католицькою під главенствомпапи римського. Польські магнати, шляхта, і католицьке духовенствопренебрегалі національними традиціями українського народу, тормозіліразвітіє української мови і культури. Таким чином, усилівалісьнациональний і релігійний гніт і безправ’я народних мас.
Зусилля польськіхвластей були направлені також на ослаблення прагнень українського ібелорусського народів до возз’єднання їх з російським народом.

Історія вищої освіти в Україні →


Стародавні школи Києва

Стародавні школи Києва В стародавніх школах вчаться діти політиків, мерів і цілі покоління киян

1 вересня учні повернуться в школи, причому деякі сядуть за парти в стінах, які стояли ще до революції!
Від більшості найстаріших шкіл Києва залишилися тільки спогади - приміщення давно використовуються по інших призначеннях. Наприклад, колишня Перша гімназія зараз - корпус університету, Друга - підприємство зв’язку, Третя - позашкільний дитячий заклад, Фундуклеївська жіноча - резиденція “Нафтогазу”. Але все таки вдалося виявити найстаріші школи столиці, в яких до цих пір вчаться школярі.
Стародавні школи Києва
ліцей Поділ
“Найстарезнішим” виявився ліцей “Поділ” (колишня середня школа I 100) на Покровськой вулиці. Побудували його більше 200 років тому як штаб-квартиру Контрактових ярмарків. Після пожежі на Подолі в 1811 році зберігся лише перший з двох поверхів. Будівлю швидко відремонтували і тут поселилася управа міських цехів. Далі тут була Подільська жіноча гімназія, для якої в 1879-му надбудували другий поверх, а в 1901-му - третій. Після цього фасад придбала нинішня зовнішність. У радянській Росії гімназія стала трудовою школою K 19, потім - “соткою”, і кілька років тому була перейменована в ліцей.
Зараз школа відома своїми учнями - там вчиться дочка Анатолія Кинаха Софія, внучка президента Доміника-ярина, діти Ющенко Софійка і Тарасик, внучка міра Леоніда Черновецкого Аліна, дочка відомої моделі Влади Літовченко Кристина. Будівля виглядає дуже сучасно, а в стінах часто звучить не українська, а іноземна мова.
Гімназія L56 по вулиці Предславінськой була побудована в 1904 році - в новострой відразу ж перевели Урядове училище. “Всі наші учні знають, що історія школи почалася в 1880 році - ми вважаємо не від того року, коли будівлю побудували, а від року, коли відкрили Урядове училище”, - розповіла директор Діна Петренко. Школу відкрили після революції, а під час другої світової в будівлі був госпіталь. Після війни тут розмістили школу для хлопчиків. А для дівчаток школа відкрилася тільки в 1953 році. “У нас є дві сім’ї, де почав вчитися у нас прадід, а зараз вчиться його правнук”, - з гордістю сказала директор.
Третя “за старшинством” школа столиці - O75, знаходиться на вулиці Іванова. У триповерховій будівлі з 1902 року розташовувалося Печерське горучиліще. За сто з гаком років вона мало змінилася - будівлю просто періодично підфарбовують. У школі 9 класів закінчила співачка Аліна Гроссу.

Джерело: moemisto.com.ua


Рровестніца Джанкоя

Ровесниця міста. Школа, біографія якої велична і трагічна. У ній переплелися світлі сторінки, дитячі голоси і страждання, стогони вмираючих бійців. Це - вона, колишня гімназія, потім 26-а середня школа, сьогодні загальноосвітня школа G 1 і їй виповнилося 90 років. На земельній ділянці, дарованій приватною особою, що так і залишилася невідомими в 1914 році було побудовано будівлю майбутньої гімназії Перша Світова війна не дозволила закінчити до 1917 року обробні роботи, але засновники суспільства «для пристрою і змісту учбових закладів», ті, кому була не байдужа доля майбутнього міста (Історія зберегла деякі імена. Серед них землевласник А. Кайзер, міщанин Е.
Ліпськарев, дійсний статський радник Н. Толстов) клопотали перед міністром Народної освіти і опікуном Одеського учбового міста про відкриття на засоби скарбниці повноправної змішаної гімназії у складі 4-х перших класів. Місто йшло на те, щоб відкрити гімназію навіть на місцеві засоби. І нарешті 19 вересня 1917 року отриманий дозвіл міністерства: «Відкрити гімназію на місцеві засоби» І гімназія почала своє життя. У суворий 19818 рік членам правління суспільства «за успішно-безкорисливу роботу на користь і процвітання учбових закладів р. Джанкоя» оголошена подяка С. Фейгину, До. Волкову, Леонову. У 1919 році навіть введено «Положення про стипендії Джанкойськой гімназії».
Джанкойськая змішана гімназія функціонувала в 20-і роки, потім стала середньою школою L 26. Історія зберегла імена випускників тих років. Серед ніх-доцент Мелітопольського с. -х. . інституту В. Кашутін, учений-психолог П. Соколів, пом. режисера Академічечського театру ім. . Вахтангова М. Біссирова, віце-адмірал Е. Збріцкий, генерал-майор, доктор військових наук Л.,Благоразумов, учений АН Грузінськой РСР А. М. Рівкин, льотчик-винищувач, нагороджений 2 орденами Червоної Зірки, медаллю ім. А. С. Макаренко В. Р. Зарніцин. Драматичною сторінкою в історії окупації міста Джанкоя була діяльність підпілля.
І тут яскравим рядком проходить коротка, віддана майбутньому життя вчительки школи Драгомірової Анастасії Олексіївни. Вона жила для того, щоб «сіяти розумне, добре, вічне», виховувати майбутні покоління», але почалася війна. В період окупації на території середньої школи O 26 був утворений концентраційний табір для військовополонених. Вчителі, жителі старалися, чим могли допомогти їм. Деякі змогли встановити зв’язки з в’язнями. У табір таємно передавали продукти харчування, одяг. Ініціатором стала Анастасія Олексіївна. Вона передавала в табір одяг, продукти харчування.
Потім стала виготовляти для в’язнів фальшиві документи, завдяки чому багато військовополонених бігли з табору, з часом їх переправляли в партизанський загін. У Книзі Пам’яті Криму читаємо сухі рядки: «Драгомірова Анастасія Олексіївна, член підпільно-патріотичної групи р. Джанкоя, розстріляна фашистами в листопаді 1942 року в м. Сімферополі». Вона була людиною великої душі. Її чоловік И. В. Змиенко в одному з листів писав: «Служити народу, не жаліти життя в ім’я життя інших радянських людей було моральною нормою Анастасії Олексіївни». Її доля вписала яскраву сторінку в історію школи.

.

Умілими воєначальниками під час війни показали себе колишні вихованці школи генерал - майор Благоразумов, генерал - майор Чунгузов, командир крейсера капітан першого рангу Киріченко, командир групи підводних човнів капітан першого рангу Чечко та інші.

Рровестніца Джанкоя →


Бучач

Бучач Бучач

Бучач - місто районного значення в Тернопільській області України, адміністративний центр Бучачського району. Розташований в південній частині Тернопільської області в 72 км. від Тернополя, на обох берегах річки Стрипи, лівої притоки Дністра. Рельєф місцевості горбистий. Місто сполучене залізницею з Чортковом, станція Бучач - тупикова.

визначні Пам’ятки

Бучач →


Дніпропетровський національний університет

Дніпропетровський національний університет

Дніпропетровський Національний Університет був заснований в 1918 і в даний час це один з найбільш відомих і престижних вищих учбових закладів України.

До складу університету входять 2 інститути, 4 вищих учбових заклади першого і другого рівня акредитації, 15 факультетів, 56 науково-дослідних лабораторій, 3 научно-ісследовательськіє інституту (біології, географії, енергетики), факультет дистанційної освіти і освіти з частковою зайнятістю, факультет додаткових професій, інститут довузовського і післядипломної освіти, підготовчі курси, регіональний центр безперервної освіти “Придніпров’я”, який включає 12 коледжів і технічних шкіл, 60 шкіл, 21 ліцей і гімназія.

Академічні і дослідницькі процеси в університеті забезпечуються що на рівні відповідає вищим українським і світовим стандартам. Більш ніж 1200 викладачів, включаючи 135 докторів наук, професорів і приблизно 700 кандидатів наук і асистентів працюють в ДНУ. Серед викладачів університету є 1 академік Академії наук України; 2 членов-корреспондента Академії наук України; 9 академіків АН Вищої школи України; 26 академіків галузевих академій; 11 академіків і 11 членів-кореспондентів іноземних академій.

Дніпропетровський національний університет →