Тут єдиним виходом повинна бути суспільна екологізація всього суспільства, підняття на високий рівень екологічної свідомості кожної свідомої особи і соціуму в цілому. Без цього нічого чекати хорошої від протиборства людини і природи. Червоною стрічкою все вище згадані проблеми із здоров’ям наших дітей тих, які не згадані в цій статті, це роль держави. Ми маємо великі надії на так звану нову владу.
Думалось, що основним пріоритетом «помаранчевой», нової країни повинні бути: діти, діти і діти. Це майбутнє країни, і все, що може бути якнайкраще в цій державі повинно бути для дітей. А що ж насправді?
Схоже, що здорові діти взагалі не потрібні державі. Сьогодні в новому Парламенті взагалі дітьми здоровими ніхто не займається. Наші особисті спроби звернути увагу перших персон на ці проблеми і їх рішення, на жаль, залишаються не почутими. Матеріали вже давно були передані особисто першою Леді, Катерині Ющенку, Прем’єр міністрові Юлії Володимирівні, ряду інших членів команди Ющенко, ніякій реакції. Схоже, що окрім особистих інтересів, проблеми дітей їх не цікавлять. Справедливості ради, хочемо з гордістю відзначити, що все зі всіх державних персон до яких ми зверталися, тільки один(!!!) підтримав ці наші надії. Це Київський мер, Олександр Олександрович Омельченко.
Він не тільки підтримав нас, але і завдяки ньому, вперше в Україні в грудні місяці 2004г. Київська міська дума затвердила міську програму ендоекологічної диспансеризації дітей столиці. Програма називається «Екологія, дитина, майбутнє». Програма розрахована на два роки і в результаті кожен маленький киянин повинен буде отримати екологічний паспорт здоров’я.
Це оригінальна програма, яка була розроблена і випробувана знову таки Українським інститутом екології людини у справах з педіатрами. На виконання цієї Програми навіть на папері(до бюджету міста) виділили 2 млн. грн. «Виділено», але вже більше напівроку гроша не виділяє, тому що всякі контрольні органи, які розробили різні механізми, як обирати які-небудь державні програми, вважають, що громадські організації не мають права за державні гроші займатися диспансеризацією, оздоровленням наших дітей, тих хто є основою держави.
І тут ми знову стикаємося з тим, що цій новій державі, що новій команді Ющенка дітей «державних» як би не існує.
Сподіватимемося, що цей наш «крик» душі за долю України все ж таки почують, ті хто обіцяв молоді, людям на Майдані, що ми матимемо нову країну, прочитають цю статтю і, нарешті, діти матимуть реальну надію на своє майбутнє.
0 Відгуків на “Чи потрібні Україні здорові діти”
Залишити відгук