Колись Безіменний провулок за свою історію був Гімназичною вулицею тричі. Вперше таке ім’я йому привласнили в 1899 році. Потім він встиг поносити ім’я Вайсмана, знову Гімназичної вулиці, Інститутської вулиці, потім - Іноземній колегії, а з 1995 року і до цього дня ця вулиця знову Гімназична.
Якщо не знаєш як назвати - назви хоч як-небудь. З цим провулком так і вийшло. Іменували його Безіменним, а потім, на початку 1840-х років, міські власті узаконили цю назву і залишався провулок Безіменним більше п’ятдесяти років, що зовсім не перешкодило ні йому, ні одеситам.
В Одесі відвіку були Інститутська і Училище вулиці, пізніше - Шкільний провулок. Для повного відображення в топонімії інтелігентного міста типів учбових закладів явно не вистачало Гімназична вулиця. І вона не забула з’явитися, але не раніше того моменту, коли на те виникли вагомі причини.
Провулок був дуже різноманітний в плані архітектури. Поряд з безликими флігелями стояли респектабельні будинки в стилі модерну, наприклад, такі як будинок N16, або двоповерховий будинок N17 з фасадом в стилі неокласики.
І народ тут жив строкатий. Колись будинок N 1 належав караїмові Мангубі, за ним йшли удома болгарина Стоянова, грека Сарвіді, єврея Фукса, італійця Джардіні, німця Гассена, російського Медведева, українця Семенюти. Жили вони пліч-о-пліч і вистачало їм доброзичливість, терпимість і місце під одеським сонцем.
В Безіменному провулку, що мав неповних три квартали, було сім їстівних лавок з буденною на ті часи одеською їжею: оселедцем, що продавався не тільки на вагу, але і шматочками, бринзою, халвою, маслинами, вином і міцними напоями.
Ще в 1870-х роках в нині старому, що зберігся, із слідами замурованого склепінчастого підворіття, будинку N 6 поміщалося Народне училище, викладачі якого, звичайно, Пушкіна хлоп’ятам читали, а в будинку N 27 поміщалося приватне початкове училище Ганни Федорової. Одноповерховий будинок N25 належав однофамільцеві двох президентів США Бушу.
В будинку N13 у його власника комерсанта Мойсея Нахамкиса в 1873 році народився син Юрій Стеклов, який став першим редактором «Вістей». У будинку O3 з 1909 року розташовувалася «власна друкарня» знаменитого видавця М.С.Козмана.
В будинку P30 художник Ассир Галюзман тримав курси каліграфії, вельми шанобливого в Одесі мистецтва, “очолюваного” відомим і поважаним професором Адольфом Коссодо.
Статті по темі
Сторінок: 1 2
0 Відгуків на “Гімназична”
Залишити відгук