До кінця минулого століття Одеса випробовувала велику потребу в учбових закладах. Після зносу старої одеської в’язниці в 1898 році на розі Безіменного провулка і Ново-рибною побудували триповерхову будівлю 2-ої гімназії, що відрізнялася від гімназії лише меншим числом класів. Учнями цієї прогимназії були майбутні письменники Корній Чуковській, Борис Жітков і Володимир Жаботінській - невтомний борець за єврейську державність. По циркуляру міністра Делянова «про кухаркиних дітей» був вигнаний з п’ятого класу гімназії Микола Корнейчуков (К.Чуковский). Втім, були і інші причини. Разом з Алталеной (В.Жаботинский) Чуковській видавав гімназичний журнал.
До війни була опублікована повість «Гімназія» (післявоєнна назва «Срібний герб»), де Жаботінській виведений в образі Муні Блохина. Гімназичним іншому Чуковського був Борис Жітков. Пізніше, в 1899 році, прогимназію перетворили в 5-у гімназію. Тоді ж Безіменний провулок з повною підставою перейменували в Гімназичну, тим паче, що коли те в Одеси вулиця з схожою назвою вже була, адже Дерібасовськая раніше іменувалася Гимназськой.
Надалі тут вчилися учені Михайло Дікис і Сергій Ільченко, доктор Олександр Турнер, архітектор Валентин Фельдштейн, композитор Михайло Раухвергер, шуряк Іллі Ільфа Микола Тарасенко і молодші з сім’ї одеських Пастернаков. І лише їх товариш по навчанню Валентин Катаєв залишив на своїх сторінках вчителя фізики Бориса Акацатова по кличці Буріс і інспектора Сигизмунда Янушевського, склепінчасті вікна Актового залу, скляні двері класів, плитки підлоги, свідоцтво того, що на початку грудня в гімназію приходили склярі… Скляр віддирав від віконних рам торішню мастику і, розкотивши між долонями грудочку свіжіше, вмазував її в щілину віконної рами».
До Великої Вітчизняної війни в будівлі гімназії були відразу чотири технікуми: будівельний, дорожній, художній, а також технікум обліку і розподілу. Вулиця в цей час носила ім’я Вайсмана. Заслуги тов. Вайсмана виняткові: саме йому Одеський раднарком доручив «обкласти одеську буржуазію контрибуцією у розмірі 1 млн. крб.». розташувавшись в особняку Анатри, Вайсман по телефону викликав «кровососів» на предмет вилучення цінностей. Після війни будівля була передана зоотехнічному факультету сельхозінстітута, вулиця отримала ім’я Інститутська, а потім Іноземній колегії.
Вулицю перейменовували багато раз, але трапилося так, що в 1941-1957 роках вона знову була Гімназичною. З тієї пори і висить на будинку Галюзмана синя емалева табличка “Гімназична”. І вона дочекалася свого часу, коли в 1995 році, без малого через сто років після першого отримання імені, знов стала Гімназичною. А триповерхова будівля колишньої гімназії і сьогодні є прикрасою привокзального району.
Статті по темі
Сторінок: 1 2
0 Відгуків на “Гімназична”
Залишити відгук