Вибираючи школу для дитини, треба пам’ятати, що “дорожче — не обов’язково краще”. “Гроші” з’ясували, яке співвідношення ціна/якість в дитячих храмах науки. Джерело: http://dengi-ua.com
Бізнес-леді Ірина Харченко при виборі школи для єдиної дочки керувалася думкою, що інвестиції в освіту неодмінно окупляться. Тому і вибрала для маленької Олени одну з престижних приватних шкіл Києва. “Спочатку нам все подобалося — говорить Ірина. — Дитина в школі — справжній король, кожному його слову слухають з благоговінням. Але вже через рік ми відмітили, що результати навчання зовсім не відповідають нашим надіям. Зате Олена стала відмінно розбиратися в цінах на одяг, мобільні телефони і машини”. Ірина вирішила перевести дочку в хорошу державну школу, проте виявилось, що це не так-то просто і теж далеко не безкоштовно.
Не існує ніяких перешкод, якщо престижна госшкола знаходиться в тому ж мікрорайоні, в якому проживає майбутній учень. Тоді дитину зобов’язані прийняти, і, як показало дослідження “Грошей”, приймають без всяких доплат, хабарів і подарунків. Хоча іноді такі школи можуть заявити, що у них немає місць. У такому разі невеликий “добродійний внесок” може врятувати ситуацію.
Вибирати школу за місцем проживання розумно і тому, що дітям, які живуть в одному районі, простіше підтримувати відносини і створювати “дружбу на все життя”.
Вхідний квиток
Якщо хороша школа розташована трішки далі від будинку, чим хотілося б, умовити прийняти юний талант можна, але не дарма. “Ми з чоловіком порадилися з друзями і вирішили віддати Олену в хороший ліцей на Печерську — говорить Ірина Харченко — і звернулися до майбутньої класної керівниці. Вона спочатку відмовлялася допомогти, пояснюючи, що рівень освіти дівчинки невисокий і “вона не потягне”. Правда, після того, як ми запропонували їй конверт з певною сумою, сказала, що постарається допомогти, але Олені доведеться ще займатися додатково”. У результаті, вступ Олени до державного ліцею з хорошою репутацією обійшовся Ірині в $300.
Плюс ще по $10 за два щотижневі додаткові заняття протягом року. Але Ірина вважає, що вони зробили правильний вибір: “Я бачу, що дитина здобуває освіту на хорошому рівні, і вчитися тут нелегко. Для нас важливіше за знання Олени, чим безкрайня пошана і шана до неї з боку викладачів”.
Коли йдеться про маленьких дітей, дбайливим батькам дійсно краще звертатися до майбутнього класного керівника або завуча. А ось про переклад старшокласника краще розмовляти безпосередньо з директором школи. Швидше за все, дитину приймуть після видачі певної суми “на ремонт” або ж попросять зробити для школи щось корисне. Серед найбільш поширених прохань — устаткування класу інформатики, спортзалу і ремонт туалетів. В середньому вартість таких “жестів доброї волі” складає $200–1000, але іноді і більше. Крім того, нині страшно популярні батьківські вступні внески на добродійність — від $50.
Правда, тут “батькам” слід просити відповідну квитанцію. Просто щоб гроші не пройшли мимо дитбудинків.
Отже, рішення про переклад ухвалене. Щоб не “потрапити”, що приймає сторону варто детально розпитати про школу, методику, вчителів і спецкурси. Небайдужим батькам краще попрісутствовать на декількох уроках, поговорити з школярами, що виходять з кабінетів, і їх батьками. Зрозуміло, якщо дитина захоплюється математикою, потрібно з’ясувати, як викладаються в школі точні науки, а якщо йдеться про юного поета Квіточці, то можна сходити на уроки літератури і англійського.
Стороннім В.
У гонитві за нобельовкой →
