Коли мама пішла на чергування в лікарню, Ваня дістав зошит, вирвав з нього два листи і сів писати.
«Добридень, дорога бабуся. Я вже умію писати і вважати. У гімназії був конкурс. Багато дітей провалилися, а мене узяли. Мама дуже рада. Говорить, що вчитимуся з «крутими» і ніс їм утиратиму п’ятірками, щоб не платити за навчання.
Вчора мама отримала аванс 600 гривень. І дуже турбувалася. Кожного разу так відбувається. Ось і я думаю, краще б цей аванс не платили: що можна купити на ці гроші? Правда, у неї ще буде зарплата 800 гривень. Якщо скласти разом, вийде 1400 гривень. Не розумію, чом би їх не складати і не видавати разом. Тоді б мама не так турбувалася. Ось тату на шахті зарплату один раз виплачують, нехай навіть в останній день місяця. І він спокійний. Правда, чомусь весь час говорить, що зарплата, негідна його праці. І разом з мамою мріють купити красиві гардини, нову люстру і своєчасно платити за квартиру і інші комунальні послуги.
А тут ще тривожилися: час робити заготовки на зиму, а шахтарської зарплати все ще немає, а ціни на ринку «кусаються». Мама дивиться на папірець, що шахтарі «звіркою» називають, і дорікає тату, що хоче бачити «живі» гроші. Тато мовчки слухає мамині докори, захоплюючись спортивними телерепортажами, зберігаючи при цьому олімпійський спокій.
Мама говорить, що в школу я зібраний. Купила костюм - чорний в смужку, дві білі сорочки, краватка, ранець, ох, який пенал, якби ви, бабуся, бачили! А ще у мене є кросовки, спортивний костюм і все це коштує 1000 гривень. Сімдесят відсотків її зарплати.
Довго вибирали туфлі. Мама хотіла, щоб і зручні були, і недорогі, і на вирощування. Ті, що за 120 гривень, пришлися в самий раз. Поки ходили по ринку, зустріли маму моєї майбутньої однокласниці Коти. Тепер вона щодня сидітиме за партою в сучасній шкільній формі, за яку заплатили 180 гривень. Наші матусі довго обговорювали якість шкільного одягу і її ціну, переживаючи, що вже в жовтні ми, їх діти, в нових нарядах мерзнутимемо на уроках. А стоять вони теж не менше сотні гривень. («Але якість-то, якість!», - як зашуміли мами).
Купувати добротний костюм на хлопчика осінньо-зимового варіанту (який не просто підібрати, не дивлячись на велику кількість товару) за 240 гривень дорого, та і всього лише на полгода, тому що в першу чергу брюки на вирощування незабаром стануть короткими.
Цікаво все-таки слухати міркування дорослих, які стараються 1 вересня одягнути нас з «голочки», щоб виглядали не гіршими за інших. Я, бабуся, знаю, що з дівчам ще складніше - то фасон спідниці їм не підходить, то бантики і заколочки вже не в моді. Я, як і тато, прагну зберігати спокій. І навіть не переживаю, що Котить вибрала на прилавку всі зошити, де намальовані квіточки, кішечки і інші іграшки. Я забрав інші, де представлені всі «марки» автомобілів і мотоциклів, не забувши про Супермена.